Україну на конференції представила делегація Національного центру «Мала академія наук України» у складі в. о. директора Олени Квачевської та заступника директора з розвитку центрів науки і міжнародних стратегічних проєктів Василя Дунця.

Під час конференції Олена Квачевська виступила ключовою спікеркою, презентувавши доповідь про діяльність українських центрів і музеїв науки в умовах воєнного стану. Вона розповіла про створення безпечних освітніх просторів, де діти можуть не лише досліджувати й експериментувати, а й відчувати підтримку, безпеку та радість пізнання.

Важливою частиною доповіді став інтерактив з учасниками конференції, під час якого команда НЦ «МАНУ» ініціювала обговорення ролі центрів науки у зміцненні емоційної стійкості суспільства. Цей діалог став центральним меседжем українського виступу — навіть у найскладніших обставинах наука й пізнання залишаються джерелом надії, взаємопідтримки та відновлення.

Представлений досвід НЦ «МАНУ» викликав значний інтерес серед міжнародних колег — як приклад системного реагування на сучасні виклики: від адаптації форматів роботи до запровадження програм психологічної підтримки для дітей і педагогів.

Президент Малої академії наук України Станіслав Довгий зауважив: «Участь у таких подіях є надзвичайно важливою для нас і всієї науково-освітньої спільноти України. Конференція NSCA у Тарту стала не просто майданчиком для обміну досвідом — вона показала, що українські центри науки сьогодні здатні надихати партнерів і пропонувати сміливі рішення у непрості часи. Представлений нашою делегацією досвід роботи під час повномасштабного російського вторгнення привернув увагу колег з різних країн. Це ще раз підтверджує: попри всі виклики, ми продовжуємо створювати простори, де діти й педагоги знаходять підтримку і віру в майбутнє».

У межах конференції делегація МАН також взяла участь у панельних дискусіях і робочих зустрічах з представниками центрів науки Естонії, Фінляндії, Данії, Ісландії, Норвегії, Латвії та Литви. Обговорювали розширення освітніх програм, спільні виставкові ініціативи та обмін досвідом у популяризації науки. Українська делегація подякувала партнерам за постійну підтримку і солідарність з науково-освітньою спільнотою України.

Одразу після конференції ми отримали чудову нагоду поспілкуватися з Оленою Квачевською і детальніше розпитати про подію.

— Як ви отримали запрошення приєднатися до конференції NSCA?

— Запрошення долучитися до конференції Асоціації центрів науки Північних країн надійшло мені ще в лютому 2025 року. Ця асоціація існує вже понад 30 років, її представники щороку збираються в одній із країн-учасниць, щоб обмінюватися досвідом і спільно обговорювати розвиток науково-освітніх центрів. Цього року нам пощастило зустрітися в Естонії, у місті Тарту.

Наша команда привернула увагу асоціації ще під час поїздки до найбільшого наукового центру в країнах Балтії — AHHAA, у 2024 році. Голова борду AHHAA помітила, як натхненно ми розповідали про діяльність МАН у складних умовах війни, це справило на них сильне враження. Саме тоді організатори вирішили запросити мене як спікерку. Науковий центр AHHAA — наш надійний партнер і однодумець у розвитку наукової культури. Ми закупили в них експонати для другого поверху Музею математики «Кубоїд», розширивши можливості однієї з експозицій, також AHHAA щедро ділиться з нами навчальними програмами й методиками, які допомагають робити українські музеї ближчими до своєї аудиторії. Участь у конференції стала природним кроком у цій співпраці та підтвердженням наших спільних цінностей.

— У вас була дуже відповідальна роль і щемка тема. Як ви готувалися до виступу?
— Тему виступу наша команда дізналася цієї осені — «How to give joy during the war time», або «Як приносити радість під час війни». Мій виступ мав тривати майже півтори години, і це одразу поставило переді мною непросте завдання: підготувати презентацію, яка була б не лише інформативною, а й цікавою, інтерактивною та повноцінно висвітлювала б нашу діяльність.
Ми приділили багато часу структурі виступу, додали відеоматеріали, щоб показати: МАН — не просто центр науки, а велика освітня екосистема. Музейні простори стають точкою знайомства дітей з МАН, згодом через лабораторії вони обирають спеціалізацію, що їм до душі, беруть участь у конкурсах та олімпіадах, потім їдуть на міжнародні змагання, а далі реалізують стартапи й отримують фінансування для реалізації своїх проєктів. Ми також займаємося профорієнтаційною освітою вчителів, маємо власне видавництво та освітні онлайн-платформи — і це лише одна з граней нашої діяльності.

— «Як приносити радість під час війни»: чи змогли ви знайти відповідь на це питання?
— Однією з найважливіших частин моєї презентації був етап початку повномасштабного вторгнення. Наприкінці 2021 року ми жили яскраво: мрії і плани були масштабні, Музей науки щоденно приймав сотні відвідувачів, а ми натхненно планували відкриття Музею математики. Але 24 лютого 2022 року реальність змінилася — ми прокинулися в іншому світі.

Мені було важливо показати, як ми змогли зберегти нашу місію і продовжили роботу в умовах війни. Релокація Музею науки у Львів, рятунок експонатів, організація безпечних освітніх просторів — усе це стало символом нашої стійкості та віри в науку. Особливу увагу хотілося приділити подяці спонсорам та Центрам науки, які підтримували нас на кожному кроці, допомагали зберегти наші проєкти і надихали рухатися вперед.
Також я мала честь розповідати про відкриття регіональних музеїв у Чернівцях та Полтаві, тимчасові виставки в різних куточках країни, торговельних центрах і на Центральному вокзалі Києва. Важливо, що ми не обмежуємося кордонами України: команда НЦ «МАНУ» рушає туди, де є українські діти, реалізовуючи навчальні програми й ініціюючи переклади описів експонатів українською для закордонних музеїв і центрів науки.
Кожен цей крок був про віру, наснагу і про юнацтво. Нині музеї науки в Україні стають просторами психологічного розвантаження для дітей, де цікавість і відкриття допомагають подолати страх і тривогу, повертаючи відчуття нормальності навіть у часи війни. Саме зацікавлені очі дітей і радість відкриттів стали для нас найсильнішим стимулом рухатися далі, не зважаючи ні на що.

— Що, на вашу думку, найбільше вразило учасників конференції?
— На мою думку, учасників конференції найбільше вразив наш досвід роботи в умовах війни. Незважаючи на бомбардування, блекаути і постійні виклики, ми не зламалися і продовжили будувати Музей математики. У квітні 2025 року ми урочисто відкрили «Кубоїд» — четвертий такий музей у Європі та п’ятий у світі!

Я відкрито ділилася викликами, з якими щодня стикається наша команда, і тим, як підтримуємо одне одного: листуємось у групових чатах під час нічних тривог, організовуємо командну роботу в умовах реорганізації, ростемо й розвиваємося. Ми не збираємося впадати у відчай, навпаки — натхненно готуємося виготовляти власні експонати!

— Поділитесь підсумками вашого виступу? Чи все вдалося?
— Після мого виступу реакція учасників конференції була надзвичайно теплою та емоційною. Колеги ставили запитання, обіймали мене, дякували за цей досвід. Наші партнери мали змогу побачити конкретні результати їхньої підтримки і нашої роботи. Найважливішим для мене стало те, що цей виступ ще раз нагадав світові про силу та єдність нашої країни, продемонстрував, як навіть у найскладніших обставинах ми знаходимо способи реагувати на виклики, продовжувати рух вперед і розвивати позашкільну освіту в Україні. Ця наснажлива взаємодія стала прекрасним завершенням нашої участі в конференції, відкривши широкі горизонти для майбутньої співпраці та обміну досвідом.